Новини
Сторінка психолога

 

Медіація допоможе вирішити конфлікт

Конфлікти супроводжують життя майже кожної людини. Конфлікти водночас неповторні і повторювані, подібні один до одного. Схожі вони перш за все нашими реакціями - переживаннями, стресами, агресивністю, роздратованістю, гнівом, образою. У більшості людей саме такі неприємні асоціації та спогади про конфлікт.
Проте варто задуматись, чи завжди конфлікт є негативним явищем? Що з ним робити, якщо він виникає? Як його уникати і чи потрібно це робити? Як зробити так, щоб конфлікт не зруйнував наше життя? Як перетворити його з негативу на позитив? І, нарешті, конфлікт - чи завжди це негатив? Чи може конфлікт зробити нас сильнішими, мудрішими, виховати нашу волю, допомогти зрозуміти свої нові якості, зблизити нас із людьми, які нас оточують? На ці та інші запитання безпомилково можуть відповісти люди, які знайомі із програмою «Медіація однолітків у школі».
Сьогодні більшість практичних психологів та соціальних педагогів приділяють велику увагу проблемі ефективного вирішення конфліктних ситуацій. Існує три загальновідомих методи вирішення конфліктів:
 Застосування сили - використання підходу з позиції сили означає примус сторони до дій, яких ви хочете від неї домогтись.
 Підхід з позиції права - звернення до закону чи адміністративних процедур.
 Обговорення інтересів - можливість сфокусування на проблемі з урахуванням прихованих потреб сторін.
Чи дійсно використання цих трьох методів є ефективним для обох сторін конфлікту?
Під час конфлікту кожен хоче задовольнити власні інтереси і вийти переможцем, незважаючи на інтереси іншого. На це спрямовані перших два методи із застосуванням сили та права. Але така ситуація є досить ілюзорною, особливо коли йдеться про міжособистісні конфлікти. Сьогодні очевидною стає потреба у вирішенні конфліктів з позиції врахування інтересів обох сторін. Саме таку можливість надає альтернативний метод вирішення конфліктів - медіація.
Медіація - це добровільний і конфіденційний процес, у якому нейтральна, третя особа (медіатор) допомагає сторонам знайти взаємоприйнятний варіант вирішення ситуації, що склалася. Медіатор не вирішує, хто правий, а хто винуватий, він налагоджує процес комунікації між учасниками конфлікту і допомагає їм помиритися самостійно. Особливою рисою медіації є те, що сторони спільно беруть на себе відповідальність за прийняття рішення та його виконання. Сьогодні медіація використовується у сфері політики, бізнесу, а також освітніх закладах.
Так і у нашій школі щосереди проходить навчання за програмою «Медіація однолітків у школі» у рамках гурткової роботи «Вирішення конфліктів мирним шляхом». Метою діяльності товариства стане допомога учням у вирішенні конфліктних ситуацій, розвиток вміння вирішувати суперечки конструктивним шляхом, встановлення позитивної атмосфери у школі. Учні-медіатори не тільки проводитимуть процедуру примирення конфліктуючих сторін, а й кола спілкування із класними колективами. Сподіваємось, що завдяки такій роботі, учні краще пізнають один одного, учнівські колективи стануть більш згуртованими, запанує атмосфера довіри. Діти стануть більш самостійними, толерантними, комунікабельними, навчаться поважати себе та іншого, сформують новий ненасильницький світогляд, що є надзвичайно актуальним в умовах жорстокого сьогодення.
Медіація однолітків - потужний крок у справі поліпшення міжособистісних відносин серед учнівської молоді, підготовки дітей до дорослого життя. Отож, чекаємо Вас у своєму товаристві, де вам завжди підуть назустріч у розв'язані конфліктних ситуацій.

 

Шановні батьки!
На офіційному сайті Департаменту освіти Вінницької міської ради за посиланням
//vmuo.edu.vn.ua/index/dovira.php
створено «Кабінет довіри» з питань захисту прав дітей та дотримання педагогічної етики в навчальних закладах міста.
Для об'єктивного розгляду матеріали «Кабінету довіри» доступні лише директору Департаменту освіти Вінницької міської ради.
У випадку розміщення звернення в «Кабінеті довіри» просимо Вас надавати достовірну інформацію (вказувати справжній контактний телефон, діючу електронну пошту) для зворотного зв'язку.  

 

Метафора «Батько та син»

Якось один чоловік повернувся пізно додому з роботи, як завжди втомлений і знервований та побачив, що на порозі його чекає п'ятирічний син.
- Тату, можна в тебе щось спитати?
- Звичайно, що сталося?
- Тату, а яка в тебе зарплатня?
- Це не твоя справа! - обурився батько. - І навіщо це тобі?
- Будь ласка, ну скажи, скільки ти отримуєш за годину?
- Ну, взагалі, 500. А що?
- Тату, - син подивився на нього знизу вверх дуже серйозними очима.
- Тату, ти можеш мені позичити 300?
- Ти запитував лише для того, щоб я дав тобі грошей на якусь дурну іграшку? - закричав той. - Негайно йди до себе в кімнату і лягай спати! Не можна ж бути
таким егоїстом! Я працюю цілий день, страшенно втомлююсь, а ти себе так поводиш.
Малюк тихо пішов до себе в кімнату і закрив за собою двері. А його батько продовжував стояти на порозі та обурюватися проханням сина: „Та як він сміє питати мене про зарплатню, щоб потім попросити грошей?"
Згодом він заспокоївся і почав роздумувати: „Може йому й дійсно щось дуже важливе потрібно купити. Та грець з ними, з тими трьома сотнями, адже він у мене ще ні разу не просив грошей".
Коли батько зайшов у дитячу кімнату, його син уже був у ліжку.
- Ти не спиш, синку, - запитав батько.
- Ні, тату, - відповів хлопчик.
- Я, здається, тобі дуже грубо відповів, у мене був важкий день, просто зірвався. Пробач мені. Ось тримай гроші, які ти просив.
Хлопчик сів на ліжку та посміхнувся.
- Ой, тату, дякую! - радісно вигукнув він.
Потім хлопчик заліз під подушку і дістав декілька зім'ятих банкнот. Його батько, побачивши, що в дитини вже є гроші, знову обурився. А малюк склав всі гроші разом, ретельно перерахував купюри і подивився на батька.
- Навіщо ти в мене просив грошей, якщо вони в тебе вже є? - пробурмотів той.
- Тому що в мене було недостатньо. Але тепер мені як раз вистачить, - відповів хлопчик. - Тату, тут рівно 500. Можна я куплю годину твого часу? Будь ласка, прийди завтра з роботи раніше. Я хочу, щоб ти повечеряв разом з нами".


Правила покарання Володимира Леві

• Покарання не повинно шкодити здо¬ров'ю дитини - ні фізичному, ні психічно¬му. Більше того, покарання повинно бути корисним.

• Якщо є сумніви, покарати чи ні, не карайте. Навіть якщо вже зрозуміли, що надто м'які, довірливі й нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок».

• За один раз - одне. Навіть якщо про¬вин велика кількість, покарання може бути суворим, але тільки одне за все одразу, а не по одному за кожну провину. Салат із покарань - страва не для дитячої душі! Покарання - не за рахунок любові, щоб не трапилося, не обмежуйте дитину в схва¬ленні й нагороді на які вона заслуговує.

• Строк давності. Краще не карати, ніж карати з запізненням. Покарання із запіз¬ненням навіюють дитині минуле, не дають стати іншою.

• Покараний-пробачений. Інцидент вичерпаний. Сторінка перегорнута. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте почина¬ти життя спочатку!

• Без приниження. Щоб не сталося, якою б не була провина, покарання не по¬винно сприйматися дитиною, як перемога нашої сили над її слабкістю, як принижен¬ня. Якщо дитина вважає, що ми неспра-ведливі, покарання подіє тільки в зворотній бік.

• Дитина не повинна боятися покаран¬ня. Не покарання вона має боятися, не гніву нашого, а нашого засмучення. Необ¬хідно прийняти, як реальність, що дитина, не будучи досконалою, не може не засму¬чувати тих, хто її любить.

 

 Міфи про психологію

При тому, що популярність всього, що пов'язано з психологією, величезна, існує велика кількість «популярної» літератури з психології. Але чи привильне наше уявлення про цю професію? Навіщо потрібні шкільні психологи? Майже у кожній школі є психолог. Але деякі учні про це навіть і не знають. А більшість тих, хто знають, все одно до них не ходять, навіть якщо і мають певні проблеми. То навіщо ж тоді все-таки потрібні шкільні психологи? В чому полягає робота шкільного психолога та які її особливості? Шкільні не займаються лікуванням дітей. Вони існують в основному для того, щоб вислухати проблему, надати допомогу у її вирішенні. Чи помічали ви, що коли комусь викажеш свої тривоги, то одразу й легше стає на душі. Для деяких роль "жилетки", у яку можна виплакатись, виконують друзі чи батьки. Але ж бувають такі ситуації, що соромно або незручно розповісти мамі, а подруга потрібної поради не дасть, адже сама не має життєвого досвіду. В таких випадках допомагає психолог. Він у жодному разі не має права розголошувати інформацію, яку розповів учень. Лише у крайньому випадку може поговорити з батьками. Також шкільні психологи багато проводять різних досліджень (пам'ять, увага, мислення, темперамент, характер, профорієнтація). Крім цього, в деяких школах вони ведуть факультативи з психології та виступають кураторами курсових робіт та МАН. Психолог - це теж не зовсім те, що показують у фільмах, особливо американських. Розвіємо ряд міфів про психологію, що існують у суспільстві. В деяких школах ставлення дітей до психологів дуже дивне. Так, якщо однокласник відвідує психолога, то його починають вважати ненормальним, божевільним, дражнити психом. Це тому, що діти мало обізнані у тому, чим займаються психологи, тому і вигадують різноманітні міфи.

Міф 1
Психолог так чи інакше має справу з «ненормальним» людьми. Нормальний, здоровий чоловік до психолога не піде.
Один із найпопулярніших міфів. Перш за все, психолог за визначенням має справу зі здоровими людьми, що мають ті чи інші труднощі, проблеми. З психічними відхиленнями має справу лікар, психіатр. Це медична спеціалізація. Психолог же не має медичної освіти і навіть не має права лікувати. Що стосується поділу психолог і психотерапевт, то він не настільки очевидний. Однак можна сказати, що психотерапевт має справу з більш складними випадками, глибокими психологічними травмами, особистісними проблемами. Психотерапія припускає більш глибоку і тривалу роботу, в ході якої досить суттєво може змінитися внутрішній світ клієнта. Психолог же консультує, розбирається з приватними випадками, дає рекомендації (наприклад, психолог разом з клієнтом може напрацювати список прийомів, які допомагають розслабитися або, навпаки, зосередитися і т.п.).

Міф 2
Завдання психолога - якомога швидше розібратися в проблемі клієнта, дати правильну пораду, а для цього він, звичайно, повинен володіти великим життєвим досвідом.
Якоюсь мірою це теж залежить від підходу, в якому працює психолог, але все ж таки можна стверджувати, що завдання психолога - не давати поради. Взагалі, психолог не повинен розібратися в проблемі клієнта і вирішити її. Він повинен допомогти людині, створити умови, щоб вона сама це зробила - розібралася, прийняла рішення. Ніхто краще самої людини не може знати найкраще рішення своєї проблеми, але йому занадто багато що заважає знайти його. Ось і завдання фахівця - створити оптимальні умови для роботи клієнта з самим собою. А робота ця непроста.

Міф 3
Хороший психолог після недовгого спілкування складає психологічний портрет співрозмовника.
Завдання психолога - не розібратися в житті клієнта, а допомогти йому самому розібратися у своєму житті. Тому у нього просто немає такої задачі - якось визначити проблему клієнта або тип його особистості. Таке навішування ярликів, можна навіть сказати, видає як раз не найкращого спеціаліста. Адже саме по собі віднесення людини до того чи іншого типу або визначення якогось рівня мало що дає для вирішення реальної проблеми. Та й не треба плутати психолога з ясновидцем. Часто психологи чують такі прохання: бачиш людину в перший-другий раз, а вона, дізнавшись про професію психолога, просить розповісти про неї.

Міф 4
Кожна людина - психолог, тільки у деяких є диплом, а у деяких немає.
Якщо вважати розмови по душам на кухні психологічної допомогою - то може бути... І, напевно, у бесіді хороших друзів є елементи психологічної роботи. Якщо це, звичайно, не поради типу «подруга краще знає». Однак специфіка роботи спеціаліста в тому, що він робить це усвідомлено, більш глибоко розуміє відбуваються процеси під час взаємодії, а значить - керує цим процесом. У цьому сенсі робота його більш ефективна, професійна.


Які проблеми зараз найбільше турбують дітей та підлітків?
В основному це ситуації пов'язані з проблемами у сім'ї та стосунками з однолітками. Конфлікти, непорозуміння - різне у житті буває. Але ті, хто звертався по допомогу, обов'язково знаходили вихід із складного становища. А часто навіть буває, що після візиту до психолога проблема вже не здавалась такою страшною, адже просто розповівши її, починаєш краще розбиратись у ситуації та перестаєш переживати через, як виявлялося, дрібниці.


В яких випадках треба, не боячись, йти просити допомоги у психолога?
Не переживай, якщо відчуваєш, що починаєш заплутуватись у ситуації. Лише людина, яка об'єктивно зможе оцінити твоє становище, допоможе тобі розібратися. Не потрібно виношувати проблему в собі, це ні до чого хорошого зазвичай не призводить. Це лише може спричинити душевну травму та виникнення комплексів. Мені, звичайно ж, зрозуміло, що одна стаття не зможе вирішити всі існуючі проблеми. Але, сподіваюсь, що все ж таки ті учні, які її прочитали, будуть з більшою повагою ставитись як до психологів, так і до дітей, що їх відвідують.

 

 

13 грудня 2016 року на базі нашого закладу відбувся семінар практичних психологів ЗНЗ на тему «Формування практичних навичок та компетентності у роботі практичного психолога по супроводу дітей з особливими освітніми потребами».
      Семінар складався з двох частин: теоретичної та практичної.

      Із вступним словом виступили:

         Резнік Сніжана Дмитрівна, головний спеціаліст відділу дошкільної освіти та обліку дітей Департаменту освіти ВМР

             Сидоренко Наталія Анатоліївна, директор закладу

       Воловодівська Жанна Олексіївна, методист з практичної психології та соціальної роботи комунальної установи «Міський методичний кабінет» висвітлила питання «Партнерська співпраця шкільного практичного психолога й вчителя інклюзивного класу».

 

  Практичний психолог закладу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 33 ВМР» Поліщук Ольга Володимирівна, розповіла про свій алгоритм роботи по супроводу дітей з особливими освітніми потребами та провела з учасниками семінару заняття з елементами тренінгу «Вправи на розвиток психічних процесів дітей з особливими освітніми потребами».

 

Методичні рекомендації щодо профілактики
правопорушень серед неповнолітніх.

       Формування людини, як відомо, починається з дитинства. В молоді роки закладається основа не тільки відповідних знань, але й норм поведінки, звичок, потреб особи.

       Виховання молодого покоління - це виховання майбутнього кожної держави, і майбутнє залежить не тільки від рівня професійної підготовки цього покоління, але й від його моральних якостей.

       Нестача спілкування, емоційна незадоволеність, яку діти нерідко відчувають у власних родинах, потреба у належності до референтної групи - можуть бути частково компенсовані уважним, доброзичливим ставленням педагогів та працівників органів внутрішніх справ під час проведення правового виховання дітей. Комфортне перебування в школі, де дитина проводить значну частину свого часу, є умовою її успішної соціалізації.

       Відповідно до ст. 5 Закону України від 24 січня 1995 року „Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" та постанови Кабінету Міністрів України від 8 липня 1995 року № 502 „Про створення кримінальної міліції у справах неповнолітніх", кримінальна міліція у справах неповнолітніх зобов'язана брати участь у правовому вихованні дітей та підлітків.

       Правове виховання - це цілеспрямований постійний вплив на людину з метою формування у неї правової культури і активної правомірної поведінки.
Кінцевим результатом правового виховання є реальні справи, вчинки в сфері правовідносин, які свідчать про дієвість правового виховання.

       Основна мета правового виховання - дати людині необхідні в житті юридичні знання і навчити її поважати закони і підзаконні акти та вміти на практиці застосовувати їх, тобто сформувати достатньо високий рівень правової культури, здатний значно зменшити кількість правопорушень. Кожна людина, знаючи свої права і обов'язки, може грамотно захищати себе від незаконних дій з боку правоохоронних та державних органів влади.

Способи правового виховання:
- правова освіта (або інакше: правовий всеобуч);

- правова пропаганда;

- юридична практика державних органів та інших організацій.

 

 

У ВІННИЦІ СТАРТУВАВ ПРОЕКТ ПО РОЗВИТКУ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

30 вересня у Вінниці відбулася нарада, присвячена старту проекту «Розвиток інклюзивної освіти, як один із факторів впливу на формування міського бюджету». Його реалізує Вінницька громадська організація молоді з обмеженими фізичними можливостями «Гармонія» за підтримкою фахівців департаменту освіти Вінницької міської ради та департаменту фінансів Вінницької міської ради. За фінансової підтримки Фундації ПАУСІ, Європейського Союзу та Центральноєвропейської ініціативи.

У рамках проекту розроблятимуться пріоритетні напрямки реалізації міської програми «Розвиток освіти м. Вінниця на 2013-2020 роки» в розділах «Інтегрована та інклюзивна освіта». До процесу інклюзивної освіти залучатимуть батьків дітей з інвалідністю, буде проведена робота й по удосконаленню педагогічних методів роботи з учнями цієї категорії. Створюватимуться умови для участі усіх дітей в начальному процесі.

«Інклюзивне середовище у місті потрібно розбудувати планово. Зрозуміло, що все за один день зробити не можливо. У Вінниці діє міська програма розвитку освіти, у якій є пункти по розвитку інклюзивної освіти. Ми разом з батьками, вчителями та всім освітнім середовищем повинні визначити, які завдання є першочерговими, які конкретні кроки потрібно робити, щоб можна було закласти їхню реалізацію у міський бюджет або залучити грантові кошти», - розповідає голова ГО «Гармонія» Раїса Панасюк.

Також Раїса Панасюк розповіла, що у рамках проекту будуть проведені фокус-групи та тренінги за участю батьків, які мають дітей з інвалідністю, вчителів, психологів, представників громадських організацій, щоб виробити спільне бачення розвитку інклюзивного середовища у місті. Для учнів проводитимуть виховні години «Ми такі ж як і ви», де розповідатимуть історії успішних людей з інвалідністю. Це допоможе уникнути психологічних бар'єрів між дітьми з інвалідністю та звичайними учнями.

«Останнім часом кількість дітей, які навчаються вдома, у Вінниці трохи зменшилася, у зв'язку з цим я хочу подякувати тим батькам, які усвідомили, що діти повинні ходити до школи і бути в соціумі. Треба розуміти, що ніхто крім нас з вами не зробить життя наших дітей кращим. Лише разом, спільними зусиллями, ми можемо зробити так, щоб кожна дитина міста відчувала себе в теплому, затишному, родинному колі, могла реалізуватися і розвиватися», - зазначив директор департаменту освіти Володимир Буняк.

Матеріали використано з сайту www.vmr.gov.ua

Заклад "Загальноосвітня школа №33" Вінницької міської ради прийняла активну участь у проекті

"Розвиток інклюзивної освти як один іх факторів впливу на формування міського бюджету"