Про Валентина, що дав святу своє ім'я, відомо небагато. Кажуть, що він жив у III столітті н.е., в римському місті Терні. За одними даними, він був простим християнським священиком, інші легенди зводять його в ранг єпископа. За сукупністю даних можна з достатньою впевненістю припустити, що Валентин був відносно молодий, гарний собою, добрий і чуйний. Є відомості про те, що, поряд з основною професією, Валентин займався природничими науками та медициною.

Час життя і діяльності Валентина збігся з часом правління римського імператора Клавдія II, який дуже шанував військову доблесть прославлених римських легіонів і не дуже жалував християн. Для збереження військового духу імператор видав указ, що забороняє легіонерам одружуватися, бо вступивши у шлюб занадто багато часу вони проводять в сім'ї і зайняті думками не про благо імперії і військову доблесть.

Не боючись імператорського гніву, молодий християнський священик Валентин продовжував таємно вінчати закоханих легіонерів. Згідно з деякими даними, його заступництво закоханим простиралося ще далі - він мирив посварених, писав любовні листи за недорікуватих і тупуватих вояків, дарував молодим парам квіти.

Зберегти все це потай не було ніякої можливості, а оскільки Римська імперія славилася своєю повагою до законів (донині ми багато в чому живемо по Римському Праву), день у день хмари збиралися над головою священика. Наприкінці 269 року н.е. грянув грім - Валентин був узятий під варту, а незабаром був підписаний указ про його страту.

Легенда огортає романтичним флером і самі останні дні життя Валентина. Згідно одним уявленням, в нього закохалася сліпа дочка тюремника. Валентин, як священик, що дав обітницю безшлюбності, не міг відповісти на її почуття, але в ніч перед стратою (13 лютого) прислав їй зворушливий лист. За іншою версією, Валентин сам закохався в прекрасну дівчину, та ще, користуючись своїми медичними знаннями, в очікуванні страти вилікував її від сліпоти.

Як все було насправді, ми не знаємо і вже ніколи не дізнаємося, але безсумнівно одне - молодий християнський священик дійсно загинув в ім'я Любові. І цієї Любові було йому відпущено багато на одне його коротке життя - любов до Бога, любов до прекрасної дівчини, любов до людей взагалі, яким він допомагав і як священик, і як лікар, і як просто прекрасна людина з величезною душею, яка творить добро.

Не дивно, що про Валентина не забули й обрали заступником Усіх Закоханих. Як християнський мученик, що постраждав за віру, він був канонізований католицькою церквою. У Західній Європі день Святого Валентина відзначається з ХІІІ століття, в США з 1777 року. Тепер і у нас стало одним святом більше, хоча на Русі було своє свято закоханих. Воно відзначалося восьмого липня і було пов'язане з легендарною історією любові Петра та Февронії.

Створення першої валентинки приписується Чарльзу, Герцогу Орлеанському (1415 рік), сидячому в цей час у в'язниці, в одиночній камері, який вирішив боротися з нудьгою шляхом писання любовних послань власній дружині. Проте найбільшого розквіту валентинки досягли у вісімнадцятому столітті.

Тепер під "валентинкою" розуміються вітальні листівки у вигляді сердечок з найкращими побажаннями, освідченнями в коханні, пропозиціями руки і серця або просто жартами, які не підписують, і одержувач повинен сам здогадатися, від кого вони. Крім них люди дарують своїм коханим троянди (оскільки вважається, що вони символізують любов), цукерки-сердечка та інші предмети із зображеннями сердець, птахів і, звичайно, справедливо визнаного символу Дня Святого Валентина - маленького крилатого ангела Купідона.

Є й ще одна версія ...

За часів заснування Риму, люті вовки блукали в лісі поблизу міста. Римляни взивали до одного з своїх богів Луперкусу, щоб він утримав вовків подалі від міста. Фестиваль Lupercalia, що проводиться на честь Луперкуса, святкувався 15-ого лютого. Цей фестиваль святкувався як весняний фестиваль. Стародавній римський календар відрізнявся від нашого, оскільки лютий відносився до ранньої весняної пори.

Молоді люди і дівчата розігрували містерії, під час яких складали в спеціальний ящик записки. На кожній з них було написано всього 2 слова: ім'я людини, якій це послання адресується, і ім'я відправника. Ці записки були свого роду запрошеннями зайнятися сексом і сприймались як частина містерій ....

Минуло кілька сот років, і в кінці третього століття нашої ери імператор Римської імперії Клавдій видав указ, яким забороняв молодим чоловікам одружуватися. Клавдій вів постійні війни і тому потребував дієздатної армії. А одружені солдати, на його думку, були поганими солдатами.

Один з християнських єпископів Валентин, посмів порушити указ імператора. Він таємно вінчав, а потім переховував закоханих, що прийшли нього за допомогою, за що і був страчений 14 лютого 270 року.

Минуло ще 200 літ. Церковні ієрархи звернули увагу на те, що дата страти Валентина дивним чином збігалася зі святкуваннями на честь Луперкуса. Папським указом луперкаріі були перетворені в День Всіх Закоханих, Валентин зарахований до списку святих і призначений заступником нового свята. Традиції відзначати це свято формувалися століттями. І тепер на День Святого Валентина прийнято дарувати валентинки...

Матеріали використано з інтернет-ресурсу //family.lutsk.ua